Як обрати скельні туфлі

Ще 100 років тому невгамовні дослідники гір маялись у пошуках зручного та надійного скельного взуття. Шкіряні туфлі та шиповані черевики годились для підходів та снігу, але не забезпечували достатнього зчеплення з поверхнею скель. А скелі манили...

Рис. 1. Винахід альпініста П'єра Аллена та чоботаря Едмонда Бордона зробили революцію не лише у гірському взутті,
а й дали скелелазінню відокремитися від альпінізму.

Нестримна тяга до кам'яних стін, підкріплена появою нового матеріалу — гуми із синтетичного каучуку, в 1935 році (!) породила прообраз сучасних скельних туфель… не для того, щоб ми лазили в кросах, кроксах чи конверсах! До речі, цікаво: кеди Converse дуже схожі на перші скельники, розроблені французом П'єром Алленом. Однак це не означає, що кеди або будь-яке інше гумове взуття підійде для занять скелелазінням. Власне, про це йтиметься в нашій статті: розберемося, в чому ж "сіль" взуття для лазіння і як підібрати скельники для клаймерів-початківців.

Що таке скельні туфлі та для чого вони потрібні

Отже, почнемо спочатку: що таке скельні туфлі (скельники)? Це спеціалізоване взуття виключно для тортур лазіння на природному рельєфі або на штучних зачепах скеледрому. Вони мають дуже вузьку колодку, прогумований рант та жорстку гумову підошву без протектора, забезпечують підтримку стопи та, головне, зчеплення з поверхнею. У таких капцях ходити неможливо, а ось лазити — дуже ефективно! Створюючи під ногами силу тертя, необхідну для утримання на кам'янистих маршрутах, скелелазні туфлі дозволяють долати вертикалі та карнизи.

Рис. 2. Тільки "зібрана" стопа забезпечить стійкість при упорі на великий палець ноги.

Ви вже чули про відчуття, які дарують скельні капці. Так, вони незручні, тиснуть, завдають болі та оніміння — це нормально, така ціна тренувань. Адже на скелях не буде різьблених сходів і килимової доріжки, доведеться задовольнятися мізерними виступами, ямочками або ущелинами для постановки ніг, а точніше пальців ніг, оскільки пересуватися доведеться в основному навшпиньки та ще й упритул до скелі. Відповідно до спецвзуття висувається вимога не тільки забезпечити зчеплення, а й стійкість — тому воно щільно "обіймає" ногу, збирає пальці в купу і формує жорстку цільну конструкцію, яка допомагає з мінімальними витратами сил утримати рівновагу, коли ви стаєте на пальці.

Щоб це усвідомити, проведіть невеликий експеримент. Вдягніть міські туфлі, босоніжки або кеди, станьте носком на край сходинки. Досить швидко ви помітите, як нога втомлюється, литковий м'яз тремтить, п'ята опускається, центр ваги зміщується назад, корпус завалюється. У скельниках же тверда підошва й окантовка, що як гіпс, утримує стопу рівною, тим самим знімаючи частину навантаження та підвищуючи точність рухів. Як наслідок, клаймер не так швидко втомлюється та менше зривається.

Конструкційні особливості скельників:

1. Міцна гумова підошва, прогумований рант, п'ята та мисок.
2. Відсутність знімної устілки.
3. Облягаючий верх з дихаючого та вологовідвідного матеріалу.
4. Вузька колодка, що щільно облягає стопу і притискає пальці один до одного.
5. Точна підгонка та щільна верхня фіксація (доповнює попередній пункт) шляхом глибокого шнурування, липучок та/або еластичних вставок.

Цей список доповнює така особливість як розширена розмірна сітка. Деякі моделі випускаються з кроком у третину чи навіть чверть розміру. Але про це згодом. Поки що зупинимося детальніше на кожному з пунктів.

Види скельного взуття

Перший пункт зі списку вище — підошва — диктує те, яким буде скельник, його вигляд та функціональність. Розглянемо основні різновиди.

• Жорстка/товста (більше 4 мм) та м'яка/тонка підошва (менше 4 мм). Чим товща гума, тим більше вона дає підтримки стопі та стійкості на активних мізерах, ще й стирається повільніше. Такі характеристики важливі насамперед новачкам та любителям. А досвідченим скелелазам, у яких прокачані м'язи та техніка лазіння, важливіше відчувати рельєф та мати з ним більше зчеплення, що краще забезпечує м'яка підошва.
  Зверніть увагу: вибираючи взуття для скелелазіння, враховуйте, що гума однієї й тієї ж товщини поводиться по-різному під різним навантаженням. Наприклад, спортсмен вагою 90 кг створює достатнє навантаження, щоб "продавити" гуму і тому він добре відчуває зачіпки, не зісковзує з них. Туфлі цієї моделі на спортсмені вагою 50 кг не дадуть необхідної чутливості та ковзатимуть по поверхні.
• Симетрична та асиметрична. Цей параметр має варіації, оскільки туфлі повинні добре сісти за формою ноги, а ноги-то у людей різні. Так, для довгої вузької ступні з низьким склепінням підійде симетрична підошва, асиметрична — на ступню, яка сильно розширюється від п'яти до пальців і має високе склепіння. Також форма підошви тісно пов'язана з її вигином: чим більш вигнута, тим біль асиметрична.
• Прямий/рівний та вигнутий вниз/агресивний профіль. Прямі набагато комфортніше, але поступаються у технічності, тому підходять для новачків і для проходження довгих нескладних маршрутів. Агресивні скельники забезпечують кращу підтримку та максимальний тиск на великий палець, що сприяє технічнішим рухам, у тому числі подоланню карнизів.

Зрозуміло, у кожної з цих характеристик є проміжні варіанти, що дозволяє максимально персоналізувати взуття під анатомічні особливості спортсмена, його техніку лазіння та маршрут. До того ж деякі моделі випускаються в чоловічій та жіночій модифікації, щоб чарівні скелелазки могли обирати взуття не лише за розміром, а й за дизайном.

Рис. 4. Види скельних туфель: зверху — ступінь вертикального вигину, знизу — ступінь асиметрії.

Устілки скельних туфель є невіддільною частиною всієї конструкції, відрізняють їх лише способи фіксації — строченно-клейовий або стандартний клейовий. Однак останній зараз практично не використовується, а тому, мовляв, відсутність вибору полегшує вибір.

Загалом не великий вибір і серед матеріалів верху. Сьогодні мало чисто шкіряних екземплярів, які славляться тим, що розтягуються на 5 розмірів та линяють. Відмовилися відомі виробники і від низькоякісної душної синтетики, в якій ноги сильно пітніли, з'являлося подразнення та сморід. Зараз для скельників використовуються "розумні" синтетичні матеріали, котрі швидко відводять вологу від шкіри, дозволяють їй дихати. Вони можуть застосовуватися самі або в поєднанні із замшевим верхом, щоб запобігти надмірному розтягуванню верху.

Що ще потрібно для впевненого лазіння? Правильно — зафіксувати!

• Технологічна шнурівка дозволяє максимально підігнати взуття по нозі.
• Липучки — це менш точне регулювання, однак швидше.
• Еластичні вставки, як у чешок або у поєднанні з липучками. Така фіксація сама собою підганяється за формою ноги, дозволяє швидко взутися і роззутися.

Рис. 5. Тренери радять скельники з еластичними вставками для скалодрому,
липучки — для болдерингу, шнурівку — для довгих маршрутів. Але це не правило!

Як початківцю підібрати скельники

Якщо ви поки на етапі теоретичного знайомства зі скелелазінням і тільки збираєтеся спробувати свої сили, радимо спочатку сходити на заняття в залі. Про те, як до нього підготуватися читайте у статті “Що потрібно брати із собою на скеледром”.

Якщо ви рішуче налаштовані тренуватися, то наступний крок — купити своє взуття. Зрозуміло, можна довго користуватися прокатним, але… навіщо? Це жертвування гігієною та освоюванням техніки лазіння! Адже навіть "дубові" капці з часом розношуються, підлаштовуючись під анатомію ніг користувача. Невже вам хочеться тренуватися в “чужих ногах”?! Ну, серйозно, якщо в розтягнутих штанях і дідовій футболці можна спокійно лазити, то на взутті заощаджувати не можна... Такий же ефект буде, якщо ви зі старту взуєтеся у професійне взуття. Крім того, на етапі навчання ви будете багато "шаркати" носком об стіну, стираючи гуму — нехай краще ця доля спіткає не круті, а прості та недорогі скельники. Наприклад, Сlimb Х та Black Diamond — у цих брендів чудове співвідношення ціна-якість. Трохи дорожчі та технічніші скельники пропонують Scarpa та La Sportiva (для перших скелелазних кроків рекомендуємо моделі Tarantula та Mythos).

Рис. 6. Наочний приклад, як мають сидіти скельники.

Поради скелелазам по вибору першої пари взуття:

• Плануйте примірку на другу половину дня, коли ноги трохи набрякли.
• Віддайте перевагу жорстким–середньожорстким моделям з товстою гумою на симетричній прямій підошві. Верх — синтетичний або зі шкіри з синтетичною підкладкою, на шнурівці. Розмір таких скельників буде як і у вашого звичайного взуття +/- розмір.
• Обов'язково приміряйте кілька модифікацій і протестуйте їх у магазині. Нагадаємо, туфлі повинні сидіти максимально щільно, без порожнеч в області миска та п'яти. Найчастіше біля вітрини є спеціальні стенди, а якщо ні — встаньте на носок на край порогу. Поспостерігайте пару хвилин за відчуттями: пальці повинні бути стиснуті (якщо виходить випрямити — міряйте менший розмір), дискомфорт має бути помірним, терпимим.
  Зверніть увагу: посадка туфель навіть у рамках однієї моделі може помітно відрізнятися, тому важливо не поспішати з покупкою, а переміряти максимальну кількість модифікацій. У хорошому магазині хороший консультант не буде вас квапити, а надасть великий вибір, у процесі якого ви в прямому сенсі намацаєте відповідну колодку, форму фіксації та розмір.
• Припустимо, вам доводиться купувати скелелазне взуття онлайн. Як бути у такому разі? По-перше, вибирати лише серед тих інтернет-магазинів, які практикують надсилання кількох пар для примірки з подальшим поверненням тих, що не підійшли. По-друге, вивчити рекомендації виробників, оскільки практично кожен бренд дає ґайд по своїм моделям з підказками, кому як обрати відповідну.

Як правильно носити скельники

Прокатні туфлі з гігієнічних міркувань взувають на тонкі шкарпетки або поліетиленовий пакет. Свою ж пару — на босу ногу. Однак нерозношене взуття насилу налазить і сильно тисне, тому новачків часто хвилює 2 питання щодо перших скельників: як їх швидко розносити (розтягнути) і, що це за "вушка" стирчать ззаду?

Рис. 7. У технічному взутті продумана кожна деталь.

Почнемо з другого: петельки на заднику скельних капців призначені для більш швидкого та зручного перевзування, лише потрібно надіти їх на вказівні пальці та потягнути для полегшення ходу ступні. Також "вушка" знадобляться для кріплення пари на обв'язку, сумку зі спорядженням або просто на вішалці.

Єдиного рецепта, як розносити обновку немає, оскільки процес залежить від матеріалів та крою. Як було сказано, синтетичний верх тягнеться погано, що не роби. Верх зі шкіри, у тому числі у поєднанні із синтетичними накладками, розтягується в процесі експлуатації. Можна додатково розношувати вдома, бажано у першій половині дня. Не рекомендуємо розтягувати взуття методом розпарювання, розмочування водою чи спиртом!

Як правило, скельники взувають безпосередньо перед виходом на маршрут і відразу після пролазу знімають або послаблюють фіксацію. Якою б не була комфортною колодка, у цьому взутті не ходять по залі й тим більше стежками.

Після того, як ви освоїте ази скелелазіння, можна придивлятись більш технічне взуття вже з урахуванням того, де плануєте штурмувати стіни — на стенді або в горах.

Рис. 8. Обираємо взуття для скеледрома.

Туфлі для скеледрома

Ключова особливість тренування на стендах скеледрому полягає в тому, що активне лазіння триває близько 2 годин і ви можете відпочити будь-якої миті. До того ж під рукою маршрути різних видів (швидкість, болдеринг, мікси). І якщо ви ще не визначилися, який з них припав до душі, вибирайте тренувальне взуття серед "середнячків": помірної асиметричності, агресивності, середньої товщини (хоча краще — м'які), з міксу шкіри та синтетики, на липучках або з еластичними вставками. Наприклад, у Ла Спортива чутливі та швидкознімні скельники це Katana, Kubo, Cobra, Speedster, Python, Solution.

До речі, у бренду La Sportiva моделі Miura VS і Futura створені на одній колодці (PD75) і пропонують дуже схожу посадку, проте призначені для абсолютно різного лазіння. Futura — м'яка, зручна для лазіння в приміщенні або рухів на тертя, водночас Miura значно жорсткіша, а значить більше підходить для мізерів та технічної роботи ніг.

Взуття для лазіння на скелях

Чим подолання природних рельєфів відрізняється від тренажерних? Якщо не брати до уваги складні спортивні маршрути, то на скелях буде щілинне лазіння, лазіння на терті та багатомотузкові мультипітчі. При цьому ви будете обвішані спорядженням і далеко не будь-якої миті зможете відпустити руки, щоб відпочити. А це означає, що ногам вкрай важливий комфорт, підтримка та можливість технічно точно поставити ступню, чому, як ви пам'ятаєте, сприяє жорстка та середньожорстка підошва, помірна асиметрія та вигин. Тут точно варто відмовитися від дуже тісного розміру і фіксації на кшталт чешок.

Рис. 9. З досвідом прийде розуміння, які потрібні туфлі для подолання складних маршрутів на живих скелях.

Як правильно прати скельні туфлі та продовжити їх термін служби

Як ви думаєте, чи можна прати скельники в машинці? Відверто кажучи, вони не люблять навіть ручне прання! Щоб дотримуватися чистоти взуття та гігієни ніг, слідуйте наступним рекомендаціям:

• Намагайтеся не забруднити. Зберігайте і носіть туфлі в повітропроникному чохлі, взувайте на чисті ноги, перед лазінням протирайте підошву серветкою. Не ходіть у скельниках по землі, залі та тренувальних матах.
• Для швидкого чищення достатньо протерти сухою щіткою, а для більш глибокого — допускається сухе прання за допомогою спеціального піноподібного засобу.
• Після кожного тренування взуття потрібно провітрювати та сушити за кімнатної температури або біля теплого (не гарячого!) обігрівача. Зрозуміло, заборонено сушити біля відкритого вогню, під прямим сонячним промінням і феном — високі температури та ультрафіолет деформують матеріали.
• Не залишайте екіпірування на морозі, взимку не годиться зберігати його в гаражі або на балконі.
• Щоб усунути неприємний запах, обробіть внутрішню поверхню взуття антибактеріальним спреєм. Не використовуйте для цього спирт чи перекис водню.

Як ремонтувати скельники

Рис. 10. Тут дрібним ремонтом не обійтись.

Переклеювання — поширена практика, тому не варто журитися, якщо ваша улюблена пара зовсім зіпсована. Звернутися можна у звичайну взуттєву майстерню, але краще запитувати контакти майстра серед знайомих скелелазів, особливо якщо ремонту вимагають вигнуті скельники.

Дрібні пошкодження гуми можна фіксувати самостійно. В ідеалі взяти спеціалізований ремкомплект, але можна користуватися підручними засобами.

1. Підготувати гумову латку, її можна вирізати з велокамери.
2. Латку та місце ушкодження очистити від бруду, потім знежирити розчинником або зчесати верхній шар наждачним папером.
3. Нанести гумовий клей для взуття. Якщо його немає, можна взяти супер-клей, але він менш гнучкий.
4. Накласти латку, міцно притиснути та не чіпати, доки не застигне клей.

До речі, такий самий ремнабір варто взяти з собою у багатоденні виїзди на скелі, щоб було як полагодити скельники на місці. Також прихопіть запасні шнурки, липучки, нитку та голку. Цього достатньо, щоб самостійно відновити туфлі на час поїздки. А після повернення до цивілізації віддати їх у ремонт.

Будьте сміливішими, рішучими, наполегливішими та нове захоплення відкриє вам надзвичайну красу гір.

Автор: Євгенія Рудницька

Журналіст, копірайтер.

Захоплення: походи, альпінізм, скелелазіння, фрідайвінг, бойові мистецтва, виживання, квантова психологія.

Підібрати взуття для скелелазіння в залі та на скелях